Воля або смерть

Нате, читайте. Але більше напевно не буде

Thu, 01 May 2008 20:50:11 GMT

Ти буда неначе зіронька на небі.

Твій легкий подих заставляв дрижати.

Ти була тендітна і спокуслива.

ти не хотіла коритися навколишньому світові,

Який безжально наступав на твою свідомість.

Ти була противником усього буденного і зарозумілого.

Прагнучи лише свободи і тиші

Ти потрапила в лапи безжального болю.

Він не міг не залишити глибоких ран на твоєму чистому тілі.

Але ти йшла далі. йшла до своєй мети.

Вона поруч, вона близько. Але ти обернулася.

Ти вирішила побачити в останній раз той ганебний світ.

Те що постало перед тобою ти запамятаєш навічно.

Так, все вмерло. Все окутав безжальний хаос і сморід

Скривджених і слабких душ тих, хто залишився.

Але ти вижила і ти перейшла ту границю всесвіту.

Тепер ти там. Тебе ніхто не дістане.

Ти будеш щаслива і безмежно раді.

Живи. Живи так щоб відчули це ми, ті що залашились.

Саме вона....Та сама однокласниця.....Настя!!!

Sat, 26 Jan 2008 22:42:50 GMT

Останні краплини холодного чаю - найсмачніші і найбажаніші. Останні секунди поряд з тобою – найприємніші, найбажаніші, які не хочеться відпускати ніколи. Дивлюся в твої сонні засмучені очі і плачу. Чую: ,,Я не спала всю ніч” Хочеться пригорнути тебе, щоб ти задрімала в мене на руках. Але ті слова були адресовані не мені. Ми просто сидимо і дивимось один на одного. Я тону в твоїх очах. Я не хочу їх покидати. Ні, не йди. Не покидай мене на поталу вовкам самотності. Я не хочу залишитися сам на сам зі своєю свідомістю. Ти тихенько підіймаєшся. Я зриваюся і торкаюсь твоїх губ. Солодкий присмак кохання і ненависті. Ти мене не відштовхнула і ми злилися в тому поцілунку який тривав вічність. Ти спинилася! Ти залишилась! Ти не покинула мене! Ти та остання краплина життя в бокалі світу. Ти мій Бог і спасіння. І я навіки залишуся в твоїх обіймах. Я тебе не відпущу. І ми знову сиділи, дивились один на одного і насолоджувалися звуком биття наших сердець.

Невже так скоро.....

Wed, 09 Jan 2008 09:37:14 GMT

Пройшли майже всі свята, закінчуються такі солодкі канікули( і скоро знову в школу( Подивився сьогодні на своє завдання з алгебри, подумав шо по ньому треба буде писати самостійну і відклав його в сторону. Не те щоб не знав як робити. Думки до того є. Тільки починати це робити чогось дуже лінь. Але колись його все-таки треба буде зробити)

А знаєте, без школи якось нудно. Не зважаючи на нудні уроки, набридливих вчителів, сонечко за вікном і бажання виспатись, там є мої друзі. Які не є, але друзі. З ними хоть весело) І забуваєш про постійні буденні проблеми.

P.S.: Друзі та подруги які колись можливо напишуть який коментар на оце і не мають свого username-а то хоть підписуйтесь хто. Наперед вдячний.

Жодної

Mon, 07 Jan 2008 18:28:04 GMT

Різдво, напевно веселе свято. Але я от таке написав:

подивися в мої очі,

вони зникають,

заглянь в моє серце,

ти мене вбиваєш.

ти безжально вкрала мої мрії,

ти забрала мій розум і розтоптала його по асфальту

ти............це була ти,

але я не перестаю тебе чекати, коли ти пропадаєш,

не перестаю тебе любити навіть тоді, коли всі надії втрачено.
бо це ти. і ти моя мрія!!!

Без теми!!!

Fri, 04 Jan 2008 22:46:19 GMT

Ніч. Досить пізно. А я не хочу спати. Вже декілька днів лягаю спати в такій порі. Дні пролітають, люди міняються, телефон мовчить, я міняюсь. Сьогодні щось написав.

Я знаю є світ, світ - де люди добріші,

Де немає ридань, де забули про біди,

Ідеальнтй той світ, де колись я хтів бути

Але зараз я заню одне – це лиш біль

Біль від радості й вічного щастя

Біль від плоскості білої гами

Світ без болі, без мук і страждання

Він марніє і в ньому не хочу

Я засохнути наче на сонці.

Біль, страждання та муки одні

Ні, це зло, це погане творіння

Але як же без них? А ніяк

Все це вчить бути сильним і смілим

Бути вічним, жахливим і добрим.

Все це просто вимагає продовження. Може якось допишу

Бути вічним романтиком неможливо. Хочеться мандрувати, жити, кохати. Хочеться проводити з нею всі дні і ночі. Прокидатися і бачити її очі. Заплутуватися в її волоссі, вмирати в її обіймах. Хочеться таорити для неї, писати, ловити, кидати, робити все можливе і неможливе. Кохання підіймає до небес. Радість наповнює душу, розум неначе зникає. Його нема, він десь сховався. Мені хочеться подарувати їй себе, свою енергію, свою любов. І дуже хочеться щоб вона це прийняла.

Новий Рік - Рік змін

Thu, 03 Jan 2008 15:34:36 GMT

Розпочався Новий Рік. Рік щура, хоча я більше вживаю рік миши. Старі проблеми позаду, по переду рік нових перемог, досягнень, змін (вірю що позитивних). Мені цікаво, хто як зумтрічав цей 2008 рік. Я, наприклад, просидів дома, за столом і за телевізором. Одне радує, що вночі переслухав, як не дивно, по телебаченню всю неформатну ,,естраду" Росії. Було весело. Пів ночі громихали салюти за вікном. Та я напевно радий що його так зустрів. Все ж краще ніж нічого))

Не з тих кого я знаю, не з тих хто зі мною!!!

Fri, 28 Dec 2007 22:19:43 GMT

Привіт. Хочу щось написати. На цьому настоює одна людина))) Чесно кажучи не маю поняття що писати.

Як часто ви кажете своїм коханим ,,Я тебе люблю"? По св*ятам? А треба казати приємні слова що секунди. Вони їх потребують. Їм від цього стає тепліше, комфортніше поряд з вами. Вони стають радісними. Кажіть частіше своїм коханим такі слова!!!

Друзі вже почали помічати що я розчарувався в людях. Але мені кажут що я міняюсь. Напевно на краще. Побачимо.

Провів сьогодні трошки неприємну розмову яка зіпсувала мені настрій, але згодом і підняла. Мені дали надію. Буду виправдовувати її.

Шось таке написав недавно:
Він ішов безлюдною вуличкою, навколо нього височіли будинки. Проминувши три квартали він завернув за ріг. Його ноги боліли, кеди були поношені але він їх любив, навіть коли ступні горіли вогнем він їх не знімав. За спиною стареньки вірний рюкзак в якому було пару бутербродів, ще одна футболка і набір запасних батарейок. На вухах сиділи вірні навушники і грала стара і добра музика. В роздумах він пройшов ще пару кварталів. Ось і її будинок. Вона десь тут. Він піднявся на шостий поверх. Постукав у звичні двері але на його подив йому відповів грубий голос:

- ,,Хто?"

- ,,Мені потрібна Оксана"

- ,,а ти хто?"

- ,,її хлопець"

- ,,вали звідси, вона не хоче тебе бачити"

Йому все стало ясно. Він згадав цей голос. Невже це був його єдиний вірний друг? Як він міг. Він кулею вилетів з підї*зду. Сльози покотилися з його очей. Він присів на лавці в сусідньому дворі. Пройшло десь з пів години. Перед собою він побачив рожеві кеди, підняв голову і майже впав. Перед ним стояла гарна дівчинка, яка запитала чи можна біля нього присісти. Він підсунувся. Вони почали говорити. Говорили про все, про музику, про людей, про них. Нарешті вони встали і пошкандибали геть. Куди ніхто не знає. Тепер вони разом, вони щасливі. Хлопець і Дівчина, він і Настя. Дві душі які зустрілися випадково і закохалися. (далі може буде).

і те шо написав троха давніше:
дощ.....круто коли падає вода з неба. коли вона легенько і не вимушено скроплює наш світ, нашу душу....

дощ змиває той весь бруд з нашого життя. ми поченаємо творити, жити. все починає жити після дощу. така банальність як дощ може змінити життя. прекрасити або зруйнувати. посіяти в душі бажання або ж розбити всі мрії в щент.

Шось таке троха..............якесь.

Fri, 09 Nov 2007 15:49:15 GMT

Здається кохаєш,

Так ніжно, так вірно

Без остраху в серці

та з болем в душі

кохаєш і мрієш.

аж раптом, як морок

отримуєш в відповідь

голосне ,,НІ”

Не хочу, не знаю,

Не можу, не буду.

Людину ламають

Неначе папір.

І раптом зникає.

Зникає навколо

І сонце, і місяць, і люди

І ти залишаєшся сам по собі.

Усе покидаєш і йдеш геть туди,

Де світла немає, де ночі самі.

Ти вмреш. Помреш навікі

Ніхто й незгадає

І навіть вона, та, яку ти кохав

Не взнає, не схоче, не зможе.

Вона не згадає тебе.

Ти помер!

Sat, 03 Nov 2007 19:03:27 GMT

Привіт народ. Давненько я тут не був. Закінчуються такі солодкі і бажані канікули((( Знов тре буде ходити в школу((( А може воно і на краще??? Як провів ці короткі канікули. А ніяк. просто сидів в хаті. Настільки став лінивим шо навіть з дому вийти впадло. Отаке життя. Не буду робити великих записів. Хоч вони і так ніколи не виходили великими))) Всьо. Бувайте. Ну і як кажуть Метал, Метал і ше раз Метал.

НІЧ

Sat, 22 Sep 2007 17:46:37 GMT

Ніч. Що таке ніч??? Інший світ??? Чи може лише хтось вимикає світло??? Ніч це життя в яке нам дорога закрита. Не так??? Думаю так. 1.Ніч саме та пора коли ніхто не дивиться на твою зовнішність. Все вирішують секунди миттєвих роздумів і реакції. 2. Спокійне, безметежне життя, коли можна розслабитися і насолодитися небом, вітром, холодом. Не боятися шо хтось гляне не так. Не боятися натовпу. Круто. Найкраще це ніч. Люби ніч і ніколи не помреш. Бо смерть ше ніч. А ніч це друге життя. СМЕТРЬ - ЦЕ лише початок нового

За горизонтом почуттів і емоцій

Fri, 21 Sep 2007 15:45:51 GMT

Ооооооо.....ну привіт. я вирішив щось написати. Дуже давно не писав. Настрій мій не дуже хороший. Здоров*я також. Але переживемо.

В Луцьку відбувся фестиваль Бандерштат. Що можна написати. Були погрішності, але це можна спихнути на "перший" фест і не досвідченість організаторів. Погану апаратуру на можливості Луцька. Так само як і на малу кількість людей. Було багатенько гуртів. Як на мене перший день був кращим ніж другий з точки зору виступів. А другий день відмітився нахабністю звукорежисерів які під час саундчеків навіть не дивилися на сцену. І нахабними молодими гуртами які пообрізали виступи Тінь Сонця і Полинового Поля майже на половину. Але добре що хоть таке було. Будемо чекани наступного фесту і надіятись на краще.

Завтра їду на змагання по карате. Чесно кажучи страшно. Всетаки перший турнір. Але якось воно буде.

Душевні болі по безнадійно втраченому коханню не дають мені спокою вже другий тиждень. Ходжу наче смерть. не знаю куди себе діти. Були думки про самогубство але здається вони відійшли.

Wed, 18 Jul 2007 16:36:36 GMT

Після довгого простою вирішив щось написати. З*їздив на Бульбу. Круто. Перший фест, перші враження. Море п*яних панків, драйвова музика, мурашник в палатці.))))Загалов дуже кльово і весело. Луцькі Слеп і Ауткрай досить добре представили наше рідне місто на фесті. Гості мене теж вразили. Полинове Поле і Анна дуже круті і перспективні гурти.
Дубно гарне старе місто з великою кількістю історичних споруд, замком який мені не дуже сподобався, річкою в якій можна хоть якось покупатися.
Познайомився з хлопцями з Житомирсякого осередку НА. Круті, веселі хлопаки з якими є про шо поговорити. треба якось до них завітати.

Будь ласка, пишіь хоть якісь коментарі. А то нема чого сюди писати. Хоть щось.

Весна не змінна і не говірка

Tue, 10 Jul 2007 05:46:14 GMT

Ранок. Як надиво прокинувся дуже рано. За вікном знову дощ...сіро, волого. Вчорашній день претиндував на звання "гарно проведеного". Але вечір як завжди все зіпсував. Прийшов втомлений. Ше й батьки невідь чого почали сварити. Все закінчилося дуже мінорно.

Сьогодні треба буде весь час сидіти в квартирі. Бабушка забула ключі((( Але переживемо. Ми ж сильні. Планужться похід до стоматолога. Я туди відверто не хочу йти.((((( Але треба ставити пломбу. Але це так боляче.((((

Сиджу весь час вдома. Просто сиджу. І просто трачу і без того вже марно витрачений час. А що робити якщо я не можу знайти собі заняття. Потрібно себе чимось зайняти бо така нерішучість скоро переросте в залежність. А де сенс в такому існуванні? Немає його. Потрібно бути активним в житті а інакше так нічого і не доб*єшся.

Sun, 08 Jul 2007 18:32:19 GMT

День підходить до свого логічного завершення. Всі позїжалися додому. А я як завжди перед монітором. кінець тижня. А яким він був для мене? Мабуть позитивним. Нові знайомства, нові спілкування і враження.

Одна маленька дівчинка перевернула мені життя. Завтавила битися серце з новим натхненням на життя. У спілкуванні з нею я почуваю себе відкрито і невимушено легко. Не хочу нічого писати. Можливо потім. Якось.

А серце все швидше і швидше б*ється в грудях

Sat, 07 Jul 2007 17:11:11 GMT

День промайнув наче година. Нічим толком сьогодні і не займався. Поговорив з друзями по телефону і в асі. Нажаль не зустрівся з ними.Зате я поспілкувався по телефону з Наталочкою. Це для мене своєрідний рекорд. Я дуже щасливий що почув її ніжний голос. Вмене розривається серце від радості. Не знаю чому.

Чому всі завжди знущаються над емо. Чим вони такі погані. Вони ж нічого поганого не зробили. А те що они мають свій певний імідж це навіть класно. Не можуть ж всі бути однаковими. Я і сам зневажаю емо гомосеків. Але не всі вони такі. Є й нормальні. Не потрібно їх ображати бо вони скоро стануть силиними і кількісно і якісно. В них і так вже армія прихильників.

Чи могли б ви простити коханій людині зраду? Навіть не значну але зраду? Зраду у вірності чи в життєвих принципах, у ідеологіях чи бажаннях... Напишіть!!!

Fri, 06 Jul 2007 20:24:29 GMT

<img src="http://www.ljplus.ru/img3/n/a/na_immortal/_YA.bmp" width=807 height=785 alt='1.81 МБ'>

Я який вже є

Я ще живу!!!

Fri, 06 Jul 2007 20:11:58 GMT

Добрався до свого щоденника. Дуже радий))) Є привід порадіти. Їду на Бульбу і це не може не радувати. Хоча за вікном вже двоє діб ллє дощ. Але він колись закінчиться.))) Просидів день в офісі. Не знаю чому. Але сидів. Поміряв всі калюжі рідного міста. Прийшов додому мокрий. Надіюсь не захворію. За останні дні сталося багато чого цікавого. Блище познайомився з однією дівчинкою, посварився з хорошим другом.... Наївся вишень))))

Суспільство дуже брудне. Від всього. Від сміття, від людей, від.... А чому. Тому що більшість людей живуть для маси і кількості. Ходять сірі і злі на всіх крім себе. А якщо замислитись. Самі ж довели себе до такого стану.

А в мені засіла якась самотність. Почуваюсь зовсім один. Здається що всі мене ігнорують(особливо в організації). Можливо і ні. Але... Потребую більш еспілкування з живими людьми а не з клавіатурою в асі. Потрібно налагоджувати своє життя. Я забагато скаржусь на себе і на оточуючих. Але я такий.

Sat, 23 Jun 2007 19:06:51 GMT

.......Сиджу. І думаю про завтришній день. Яким він буде? Конкретно обломним чи все таки життя подарує мені щастя?) Завтра побачим. Мене очікують нові знайомства з молодими людьми. Думаю вони мене не розчарують.

Відкрив для себе гурт Inferno. Український, Київський. Грають готік-метал. Чудесний жіночий вокал.
Ось тільки російською мовою. Це мене не зовсім задовольняє. Але в цілому круто.

Загружений по самі вуха і дуже змучений

Sat, 23 Jun 2007 13:45:40 GMT

Цей день, точніше його перша половина, був дуже напружений. Накрапав дощ, ми йшли на мітинг. Перед тим було завантаження парт на Студенську республіку і ставлення наметів. Я вже два дні не можу виспатись. Зате вчора в ночі познайомився з однією дівчинкою. Вульми приємна розмова вийшла. Хоча і в квіпові але хоть щось. Запросив її в неділю в парк на концерт. Надіюсь прийде. Бо хочу з нею поспілкуватися наживо)))
Потребую термінового відпочинку. Як фізичного так і морального. Мрію про віжпочинок з Наталочкою десь на березі якоїсь річки. Не треба ні друзів ні грошей, тільки день повалятися на сонечку(що за такої погоди нереально) з коханою людиною. Щось я впав в лірику)). Хоча яка може бути лірика коли під боком грає In Flames)).

__________________________________________________________________________________________

А моя кохана Наталочка напевно так і не діждеться від мене дзвіночка. Коли хочу їй подзвонити, то не має часу. А як з*являється час, то шось не хочеться.((( Я не задоволений своїм душевним станом. Він якийсь розгублений. Я не знаю до якого краю тягнутися і за що боротися. Напевно така в мене доля)))).

______________________________________________________________________________________

А завтра концерт. І україномовна дискотека. Надібсь відірватися. Алде перед концертом треба буде знову попотіти на заходах...(( Є в планах надибати якусь дівчину. Хочу запросити Наталочку. А чи зможу??? Аби я сам там явився.)))

Така прекрасна, ніжна, і БЕЗДУШНА

Fri, 22 Jun 2007 15:37:51 GMT

Пів на сьому вечора.... Я накінець вдома. День був дуже бурхливим. Накази, прохання, похвали.... Але це життя. І воно дорослішає зі мною.

А вона мені не виходить з голови. Думки про мою Наталю мучать мене весь день. Напевно я її кохаю))) А чи воно взаємне те кохання??? Вирішувати все таки їй. А я можу лише мріяти. Не буду вас грузити своїми думками.

А це я. Такий.... Якийсь.....

file:///C:/Documents%20and%20Settings/VAVAN/%D0%E0%E1%EE%F7%E8%E9%20%F1%F2%EE%EB/fd.bmp

Fri, 22 Jun 2007 09:59:52 GMT

Кохання

Кохання. Що це таке? Людство вже довго намагається відкрити цю таємницю. Кохання це почуття, емоції чи може щось більше, щось таємниче, щось неосяжне для простої людини. Коли кохаєш, навіть найтяжчі випробування долі здаються найлегшими. Все навколо розквітає, гріє, радує коли поруч кохана людина. Я кохаю. Але це чомусь без взаємності. А як би мені хотілося пригорнути її, відчути її дихання. Можливо я сам винен в цій неспромозі. Я дивлюся на закохані пари і в мене перехоплює подих. Наскільки вони єдині, наскільки вони піклуються один про одного. Мені хочеться розплакатись. Я часто розпитую себе:”Чому це не я? Чому я не можу бути щасливим?”. Я не знаю. Можливо це моя доля. Хтось скаже, що я юний для справжніх почуттів. А я скажу, що саме в такому віці люди закохуються і це кохання найвірніше, найчистіше і найвідданіше в світі. Я не можу зробити першого кроку назустріч своєму коханню. Натомість і воно стоїть незворушно. Ви скажете, що я слабкий духом. Я не знаю. Але я такий і мене потрібно приймати саме таким. Як тільки я її побачив, як тільки я зрозумів, що вона божество, то я закохався. Закохався насправді і назавжди. Її волосся, її очі, її погляд це все найкраще в світі. Я боюся подивитися в ці прекрасні очі, доторкнутися до її тендітних рук. В цьому моя проблема. Інколи мені від цього боляче, а інколи і легше. Буду закінчувати свою розповідь про своє не розділене кохання. Емоцій багато, почуттів ще більше, але моя замкненість заважає мені висловити їх. З цим треба боротися. Але як? Я не знаю.

Вона. Чому це саме вона. Чому я закохався саме в неї. Як її не вистачає вечорами коли самотність так і лізе в душу. Я хочу буду завжди там де і вона, хочу чути стукіт її серця, відчувати її дихання. Моя Наталя. Я люблю її. Музика від якої хочеться плакати, яка крає серце коли її не має поруч. Я цю музику слухаю. Хоч мені від неї стає набагато гірше, але я її чомусь не вимикаю. Я б хотів щоб вона знала про мої почуття. Але боюся. Чому не знаю. Я слідкую за Колосом і розумію який він щасливий що має свою Катрусю. Він - мій приклад для наслідування. Хоч, можливо, і сам про це не здогадується. І все ж я повертаюся до моєї Наталочки. Вона хороша дівчинка. Це круто. Цікаво яким вважає мене Колос??? Напевно надокучливим хлопчаком який не дає йому спокійно жити. Треба в нього спитатися))).

Ох ці дівчата

Fri, 22 Jun 2007 07:04:20 GMT

Привіт. Вчорашній день був просто жахливий. Що вже казати про сьогоднішній. Сиджу на офісі. За вікном йде дощ. Здав всі екзамени, а життя наче і не стало лекшим. Вчора гуляв ж однокласниками. Відверто несподобалось.Нагнав на одну дівчину. Даремно. Адже вона мені подобається. Хтів сьогодні вибачитись.... Але офіс і дощ... І не знаю чи вистачить в мене мужності. я не можу розібратися в почуттях до цієї дівчинки. Чи кохаю чи ненавиджу. Я багато через неї пережив.І переживу ще більше.